Зходячись, зникають один перед одним
терпляче —
через ведмедя і рибу — до ракоподібних,
які обліпили душу свою.
Тупцюють. Мружаться, наче змінюючи лінзи,
обом вочевидь пояси на куртках.

Вага облягає борців та випинається,
вони валять її до центру танцю,
що вібрує, як стовбур,
яким здираються з різних боків угору,
стикаючись пальцями,
але не бачать напарника.

Здавалося, б'ються на вістрі.
Ні, в кроні,
яка розпирає місячну кулю. Шукають
супротивника серед гілок. Нарешті,
обіймаються, дивуючись,
наче оправа окулярів у багатті.

Перший — вузлуватіший за затоплене джерело
та вологий.
Сипкість другого така,
що
встиг би заповнити вуха
птасі, що скаче.

Сняться обом: камінь, курок, рукоятка
яблучко від яблуні,
Каїн і Авель.