There are fewer and fewer animals in the capital.
Less and less often
are the torches of bears
raised above the tall
towers of apartments.
More and more often,
they fall down
shrieking
in an eclipse.
Snorting, they lick
the ears of stone sailors on rooftops.

Flaring in epithelial darkness, as if bitten
by a rabid, magnetic gesture—
all at once—body, converted to hydrogen
all at once—hydrogen under pressure.

Magnetic pressures, within and without,
the bear hibernates in a lush’s cranium.
When the room starts to spin, the bear rushes out
and deposits itself for a glass of uranium.

З ранку вони йшли вулицею в безладді
скляні вежі схожі на зв'язані баранки
що підвішені до порожнечі

продивляючись звідусіль
наскрізні бджоли, які уникають себе наче
це і є контакти контакти
дзвін і в разі чого оборона

Ми віками йдемо неоглядки в багні по коліна,
і живуть мертви хватки його, і ссе трясовина.

Рису не провести, перегони в мішках химородні,
і воронки размножені мулом, як труби Господні.

Як раніше, мій ангеле, в стумі інтимний твій шелест,
як раніше, тобі я носитиму шкури і верес,