1.

Коли я йшов Кам'яним мостом
і грав зіркових воєн маривом,
я несподівано відчув, що простір
став шелестким й багатошарим.
В глобальних битвах візьме верх Албанія,
занурившись на дно, піде з арени.
Посилювались коливання
ефіру, що біжить почерез мене.
В махровім рої множення, крізь рясність,
де початкові втрачено нулі,
на Кам'яному мості мені відкрився ракурс,
з якого я ступив в купюру "три рублі".

2.

У нас є інтуїція - надлишок
самих себе, астральні ті фігури,
що равликів згораючи залишать.
У грошах надміру немає. Буйні кури
нагулюють голландський гульден,
де в бюстах вся царююча рідня,
їх саме стільки, скільки треба людям,-
і очі вічності викльовують щодня.
Купюри - завмерлі доторкання -
зіниці й вуха замістить змогли б.
Ти, гроше, те ж саме для змагання
країн - що бічна лінія для риб.

3.

І я ступив з моста на відлік "три".
Дорогоцінна дармовинка!
Потрапив грошей усередині до гри
з поточним виворотом ринку.
І галереєю блукав, у кожній ниші
я бачив президентів з боку спин,
які сиділи за живців пряміші,
із вікон дивлячись купюр своїх країн.
Я бачив - вони з легкістю міняють
розміри світу в нульовій відмітці.
І з точністю, що нас займає,
вони напружені, як куля в клітці.

4.

Я зрозумів, що гроші - ста-
туя, що виліплена людом пальців,
і запальна азартна пустота
єдина задля нас та іноземців.
Верхи на остаточному коні
та стаючи все краще,
вона вирАзить людські лиця,
не ми з нею змагаємось, а наші
фігури інтуїції.
Як заводні, вони біжать по водах
між знаків водяних лавірують моторно,
що мляться, наче кораблі із соди,
в проваленнях потворних.

5.

В фігурах цих немає програмної прилади,
вони схожі на паличний удар
по лампочці. Їхні засади:
не складати шлюбних пар
в неволі, ховатися де-небудь
за череском у сімки, попереду снаряда, що рушить,
і обміну вони не підлягають ніби
діра у грудях.
Про них написано в "Алмазній сутрі,"
вони мов тінь душі, що виявляє суть.
І поки пестить нас купальний перламутр
безволі - замощують нам путь.

6.

Вони летіли проміж скарбами
і розгалуженим був їхній шельф,
вони здавалися мені грибами,
що обплели всесвітній сейф,
у вершника пустот, царя фінансів -
всі гроші всесвіту за спИною шалені -
куранти вибили дванадцять,
той вершник повернув до мене.
ТремтячИ, мов куртка на мотоциклісті
як піонер, заскочений в малині,
почув я його голос млистий:
- Ну що ти свій трояк так довго муссоліні?

7.

Фігури інтуїцїї! В пустелі
вони живуть, проткнувши очі
колючками. Їхні купелі
святі - в верхів'ях річки часу.
У нас є кругозір і пошта,
земля, обійми й блискавки в брикеті...
У них немає нічого з того, що
стає придбанням смерті.
Вони як моцарти трьохлітні.
Ніч, вись вимоглива і туги маєта.
Тоді фігура інтуїції помітніша:
вона іде одна, та з двох кінців моста.

8.

Трояк салатний, буряковий четвертак
і сукровиця реаліст - червінець!
Та далі я б за так витав
в тих хмарах, де я був не винний
нічого, схожого на них і де "чинзано"
для нас не зникне в барі Бороди,
там, де під блискавкою в Чорному вокзалі,
втрьох ми тривкіші за молекулу води.
І знов народовольчий той гектограф
морочив мрії юнаків, та прилітав Кінь Блед,
кар'єр якого від землі відірвано істотно,
і стиснутий в стрибку кінь - наче пістолет.

9.

Нас збуджує мета і замикає в нас
лічинку - хробачка нової цілі,
і дух майбутнього вражає вчас-
но: порівняння цілей спричиняє ціни.
Купюра дивится в купюру, та не в лоб,
а під кутом прогресу, безперечно,
в колінчастий уводить перископ
мій шлях безгрошовий. Доречі,
банкноти пахнуть шкірою й бензином,
і, якщо спати з відкритим ротом -
в рот вповзають так,
що змушений в їх володіннях, як Озіріс,
обдурюючи їх, йти спИною навспак.

10.

Історія - мішок, в якому безліч грошей.
А є історія мішка.
Хто стягне його вузол? І хто зможе
звалити на плече цей віковічний скарб?
Куди його носій спрямований?
Чи знає, що собою являють дзеркала?
І колесо? І відповість якою мовою?
І скільки він платив за глечик молока?
Поки я йшов по Кам'яному мосту
і позбавлявся фіолетової пасти,
не міг він зникнути? чи зупинитися?
і хто для кого був фігурою інтуїції?