Стихи и поэмы. Проза. Переводы. Письма. О поэте. Фото и видео.

Переводы

La Naphte 2
Translated by Christine Zeytounian-Belous

Chacal et corneille : pas de sang extérieur ni interne
entre eux. Au loin se dessine une dynamite fumante.
Leurs contours, qui ne tiennent qu’à un fil, déjà prêts
à quitter le noyau de noirceur, revêtir un aspect provisoire.

Au-dessus d’eux des bulles de discours qui dérivent, bande dessinée
qu’on feuillète sur la plage piquante et venteuse. Et la grotte moderne est fermée.
Le temps se dégage. On comprend que le photographe enfoui
jusqu’à la ceinture est fait de bronze et ne cadre personne.

read this poem

Скляні вежі
Translated by Григорій Брайнін та Веніамін Білявський

З ранку вони йшли вулицею в безладді
скляні вежі схожі на зв'язані баранки
що підвішені до порожнечі

продивляючись звідусіль
наскрізні бджоли, які уникають себе наче
це і є контакти контакти
дзвін і в разі чого оборона

read this poem

Крим
Translated by Григорій Брайнін та Веніамін Білявський

Ти стоїш на одній нозі, застібаючи босоніжку,
і я бачу кущ олійний, а потім — магнітний,
і орбіти предметів, що зчеплені запобіжно, —
хто зіницею поведе, скине ящірку, як молитвою.

read this poem

Пустеля
Translated by Григорій Брайнін та Веніамін Білявський

Я ніколи не мешкав у пустелі,
яка нагадує край воронки
з діркою, що кочує. Прості ретельні
види, їх вагомі перевороти

read this poem

Жужелка
Translated by Григорій Брайнін та Веніамін Білявський

Знаходимо її на усіх шляхах
пересмішницею переливу,
букетом груш, що замерз у шипах
температурного зриву.

read this poem

Гроші
Translated by Григорій Брайнін

Коли я йшов Кам'яним мостом
і грав зіркових воєн маривом,
я несподівано відчув, що простір
став шелестким й багатошарим.

read this poem

О, друзів моїх сад...
Translated by Григорий Брайнин

О, друзів моїх сад, де я із торохтілкою
сторчу, про людське око свищу тут навсібіч.
Посріблимо кишки орданською горілкою,
нехай живе нутро, що мерехтить нам ввіч!

read this poem

Мінус-корабель
Translated by Григорій Брайнін

Від морока я відокремився, наче кумкнула пакля,
позаду місто істериків чорніло в крейдяному спазмі,
було мляве сонце, положисте море пахло,
повертаючись в тіло, я втямив, що Боже спас мя.

read this poem
Сейчас на сайте 0 пользователей и 400 гостей.
]]>
]]>
Контакты:
Екатерина Дробязко