Від морока я відокремився, наче кумкнула пакля,
позаду місто істериків чорніло в крейдяному спазмі,
було мляве сонце, положисте море пахло,
повертаючись в тіло, я втямив, що Боже спас мя.

Я пам'ятав свару на площі, свист і спільну баталію,
стирчав я нейтрально біля грального автомата,
де жінка на дисплеї дедалі ставала реальною,
межу її реальності зрушувала Шахерезада.

Я був неуважний, але пам'ятаю тих хто випав із купи -
це як летіти крізь яблуню, намагаючись діткнутися краю
яблук, - не вийшло обрати одне, та плечекутні
грифони збивалися в зграю.

А тут - найтихіше море, ніби задіяна анаша,
очні м'язи, сповільнилися, - передай сигарету
небокраю спокійному, повільніше, не поспішай...
...від молюска - корові, від ідеї - предмету...

В горах ворушилися родзинки далекого стада,
я йшов узбережжям, а пам'ять штовхалася з тилу,
але в ритмі зникли рефлексія і надсада,
по відтинках часу розподілялася сила.

Все ставало тим, чим має бути істотно:
маки в пагорби кольору хакі вривалися, як телезавади,
ослик з мушиними очима уявляв Платона,
здавалося море запеклим, а не млявим, безладним!

Точне море! В кільцях мільйона колбочок.
Скеля - невід'ємна від. Вода - обов'язкова для.
Через цятку випадкову їх намертво сковуючи,
їх потреба палала, але...не було корабля.

Я бачив стрілки зв'язків і всі суттєві скріпи,
на задньому плані ґандж - він силу вбирав в себе -
аж до запаху нафти, до характерного скрипу,
біліше за укол камфари сяяв мінус-корабель.

Він насаджував - відсутністю, він диктував - види
видам, а якби хто-небудь глянув у нього разок,
одразу б зачепився, ніби за фільтр із вати,
і спросоння увійшов у розтягнутий діапазон.

Мінус-корабель, блукаючи кольором вакууму,
насправді бовванів на місці, пришвартований до нуля.
У розтягнутому діапазоні, зяяв на боці вадою...
І я підкрався ближче до властеливого корабля.

Танув мінус-корабель. Я чув східний звук.
Вдалені на дутарі вів мелодію невидимий геній,
ковзаючи локально, вона злітала зі смуг,
націлена в абсолют, повертала вбік в апогеї.

На дно йшов мінус-корабель, як на столі арак.
Центр порожнечі переді мною плели дутарні лади.
На харіусі веселому до нього підплив - гаразд! -
зосередився і переступив туди...