Від морока я відокремився, наче кумкнула пакля,
позаду місто істериків чорніло в крейдяному спазмі,
було мляве сонце, положисте море пахло,
повертаючись в тіло, я втямив, що Боже спас мя.

О, друзів моїх сад, де я із торохтілкою
сторчу, про людське око свищу тут навсібіч.
Посріблимо кишки орданською горілкою,
нехай живе нутро, що мерехтить нам ввіч!

Коли я йшов Кам'яним мостом
і грав зіркових воєн маривом,
я несподівано відчув, що простір
став шелестким й багатошарим.

Зходячись, зникають один перед одним
терпляче —
через ведмедя і рибу — до ракоподібних,
які обліпили душу свою.
Тупцюють. Мружаться, наче змінюючи лінзи,
обом вочевидь пояси на куртках.

Впервые прошел в Берлине в течение пяти дней (с 21 по 25 мая 2019 года) на нескольких площадках германской столицы.

На вечере встретились друзья и соратники поэта, энергично, отчасти парадоксально и интенсивно рассказывавшие о жизни и творчестве Алексея Парщикова, о своих встречах с ним, читавшие его стихи.