Perched on one foot, latching a sandal.
First I see an olive tree—and then the magnetic tree.
Orbits of objects, carefully balanced.
Flick the pupil and, as if by prayer, a lizard is vanquished.

The sea clicks, transmitting foam that plots at random
a group of flies. Turn hard
and you are met by a Khan, flanked by a pair of spindly birds,
picking through axes of rotation—like a battle made of glass,

now in shards. Poppies blister the loam.
Let the slack-jawed run through stone to Judgment.
Those struck dumb in adoration—
for the initial precision of blood, the first rotation—will be saved.

Ти стоїш на одній нозі, застібаючи босоніжку,
і я бачу кущ олійний, а потім — магнітний,
і орбіти предметів, що зчеплені запобіжно, —
хто зіницею поведе, скине ящірку, як молитвою.

Клацає море пакетником гребенів, і розміститься
інакше мушина групка, а повернись скоро —
зустрінешся з ханом, з ним дві цибаті птиці,
він осі обертання перебирає, як ворох

скляного бою. Пузиряться маки багрові.
А роззявам -- крізь камінь бігти на Суд.
Але запуск кружіння і точність первинна крові
так захоплюють, що остовпілих -- спасуть.